Вода

ВОДА
«Вода! У тебя нет ни вкуса, ни цвета, ни запаха, тебя невозможно описать, тобою наслаждаются, не ведая, что ты такое. Нельзя сказать, что ты необходима для жизни, ты — сама жизнь… Ты самое большое богатство на свете…»
Сент-Экзюпери

Вода, Н2O – хімічна речовина у вигляді прозорої безбарвної рідини без запаху і смаку. В природі існує у трьох агрегатних станах: твердому (лід), рідкому (вода) і газоподібному (водяна пара). Вода – одна із найголовніших речовин, потрібних для життя. Рослини та тварини містять понад 60 % води за масою. Людина, в залежності від віку 70-80 %, для нормальної житєдіяльності людині потрібно 2,5 л води на день, ще 1,5 л вбирається шкірою приймаючи душ чи ванну. На Землі водою покрито 70,9 % поверхні. Питна вода становить тільки 2,5 % від загальної кількості. Нестача води може стати однією з найважчих проблем людства в найближчі десятиліття.
На Україні якість та безпечність води контролюється згідно Державних санітарних норм і правил “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”. Питна вода призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в епідеміологічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад. Гігієнічну оцінку безпечності та якості питної води проводять за показниками епідемічної безпеки (мікробіологічні випробування), хімічними (органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні випробування) та радіаційними показниками. Існують окремі вимоги для води водопровідної, води з колодязів та каптажів, фасованої з пунктів розливу та бюветів.
Якість води є дуже важливою для безпечного споживання людиною. Неякісна вода впливає на здоров’я викликаючи різноманітні порушення і захворювання організму. Знаючи всі показники перераховані в даному документі ми можемо з впевненістю сказати про якість та безпечність води для споживання дітьми та дорослими.

Органолептичні показники (каламутність, забарвленість, запах, смак та присмаки) води, яку використовують для господарсько-питних цілей, характеризуються речовинами, що зустрічаються в природних водах, що додаються в процесі обробки води у вигляді реагентів і з'являються в результаті побутового, промислового і сільськогосподарського забруднення вододжерел. До хімічних речовин, які впливають на органолептичні показники води, крім нерозчинних домішок і гумінових речовин відносяться ті, котрі зустрічаються в природних водах або додаються в них при обробці: хлориди, сульфати, залізо, марганець, мідь, цинк, алюміній, солі кальцію і магнію. Допустимі концентрації хімічних сполук, що потрапляють у природні води з побутовими, промисловими і сільськогосподарськими стоками, встановлюються для джерел централізованого водопостачання Міністерством охорони здоров'я і фіксуються як гранично допустимі концентрації (ГДК) у Санітарних нормах і правилах.

Водневий показник рН – показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній вільних іонів водню. рН більшості природних вод близький до 7. Сталість рН води має велике значення для нормального протікання в ній біологічних і фізико-хімічних процесів, що призводять до самоочищення. Для води господарсько-питного призначення він повинен знаходитися в межах 6,5-8,5.

Сухий залишок – показник, що характеризує кількість розчинених речовин, передусім мінеральних солей в 1 дм3 води. Кількість сухого залишку характеризує ступінь мінералізації природних вод; воно не повинно перевищувати 1000 мг / дм3 і лише в окремих випадках допускається 1500 мг / дм3. При вживанні води з підвищеним солевмістом спостерігається гіпермінералізація організму людини, що призводить до появи різних функціональних захворювань.

Загальна жорсткість – показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній розчинених солей кальцію і магнію. Жорсткість природних вод, мабуть, не є шкідливою для організму, однак наявність іонів кальцію і магнію у воді у великій кількості небажано, так як робить її непридатною для господарсько-побутових потреб; норма загальної жорсткості - 7 ммоль / дм3, максимальна допустима величина - 10 ммоль / дм3  для води з колодязів.

Залізо і марганець погіршують органолептичні показники природних вод і можуть створити умови для розвитку в трубопроводах бактерій, здатних забивати, а іноді й повністю закупорювати водопровідні труби. У підземних водах, що не піддаються знезалізненню, може бути допущено вміст заліза 1 мг / дм3, а для водопровідної та фасованої води <0,2 мг / дм3.

Залишковий алюміній, що з'являється у вигляді гідроксиду в очищеній воді в результаті обробки алюмінієвими коагулянтами, збільшує її каламутність; присутність його в кількостях, що перевищують допустимі, може зумовити утворення осаду у відібраній споживачем воді.

Окислюваність води є важливим гігієнічним показником її якості. Різке підвищення окислюваності свідчить про забруднення водного джерела та необхідності проведення відповідних заходів у разі його використання.

Азотовмісні речовини (аміак, нітрити та нітрати) утворюються у воді в результаті протікання хімічних процесів і гниття рослинних залишків, а також за рахунок розкладу білкових сполук, що потрапляють майже завжди зі стічними побутовими водами, кінцевим продуктом розпаду білкових речовин є аміак. Води, причиною утворення аміаку в яких є розкладання білкових речовин, непридатні для пиття. За наявністю у воді тих чи інших азотовмісних сполук судять про час її забруднення. Наявність у воді аміаку і відсутність нітритів вказує на свіже забруднення. Спільна присутність цих речовин свідчить про те, що з моменту забруднення вже минув певний час. Відсутність аміаку за наявності нітритів і особливо нітратів вказує, що забруднення води відбулося давно. Придатною для питних цілей вважається вода, що містить лише сліди аміаку і нітритів, а за стандартом допускається вміст не більше 50 мг / дм3 нітратів. За наявності у воді більше 50 мг / дм3 нітратів спостерігається порушення окисної функції крові людини. Встановлено, що нітрати підвищують ризик виникнення ракових пухлин шлунково-кишкового тракту людини

Вуглекислота зустрічається у великих або менших кількостях у всіх природних водах. Частина її, що знаходиться в рівновазі з гідрокарбонатами, не вступає в хімічні реакції. Ця вуглекислота називається рівноважною. Надлишкова вільна (агресивна) вуглекислота є причиною корозійної активності вод, що призводить до погіршення їх органолептичних властивостей. При нестачі рівноважної вуглекислоти відбувається утворення карбонатних відкладень.

Сірководень може міститися в природних водах в невеликих кількостях. Він надає воді неприємний запах, викликає розвиток сіркобактерий і інтенсифікує процес корозії металів.

Важкі метали. До числа найбільш розповсюджених важких металів відносяться свинець, мідь, цинк, миш’як, кадмій. Важкі метали володіють мутагенною і токсичною дією, різко знижують інтенсивність біохімічних процесів у водних об'єктах.
Пестициди. Під пестицидами розуміють велику групу штучних хлорорганічних і фосфорорганічних речовин, які застосовуються для боротьби з бур'янами, комахами і гризунами. Основним джерелом їхнього надходження є поверхневий стік із сільськогосподарських територій. Пестициди мають токсичну, мутагенну і кумулятивну дією, мають довгий період розкладу.

Для повної характеристики джерела водопостачання дані хімічного аналізу води повинні бути доповнені результатами мікробіологічних досліджень. Мікробіологічні показники – показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення інфекційних хвороб. Придатним для водопостачання вважається таке джерело, в якому загальне мікробне число води не перевищує 100 КУО/ см3, повинні бути відсутні такі види мікроорганізмів: загальні коліформи, E.coli, ентерококи, синьогнійна паличка та патогенні ентеробактерії.